currents_2015Не думала я, що буду мати якійсь стосунок до цієї корисної справи років так до 50-ти ;).

Але … влітку все те добро з дерев, кущів падає, під ногами валяється – екологічна катастрофа. Принципово, що розгрібати цей продуктовий завал крім мене нікому, а викидати, ясна річ, шкода. От і навчилась: хіба хочеш – мусиш.

Спочатку дуже боялася тих відер з яблуками і вишнями, величезних бабусиних мисок,… за своє реноме, не в останню чергу ;). А після трьох років цієї гри з баночками, варення вариться наче само собою.

Отож головне, що треба знати про варення: що воно — наполовину із цукру. Співідношення продукту і білої смерті 1:1 як мінімум. Тобто, скільки почищених яблук, груш, вишень, абрикос… стільки ж і тієї отрути ;).

mad_chemistry_zukor

Цукор потрібен для довгострокового зберігання продукту. Причому консервує тим краще, чим його більше — пряма залежність. А після варки варення солодкості іще прибуде, бо при нагріванні у присутності води сахароза розпадається на глюкозу і фруктозу, тобто замість однієї молекули цукру, яку всипали, маємо вже дві солодкі молекули 😉 .

C12H22O11(сахороза) + H2O => C6H12O6(глюкоза) + C6H12O6 (фруктоза)

Ну от сіли Ви зручно, обклались мисками, помитими фруктами, включили гарну музику, або якусь обучаловку, і чистите. Це десь година-півтори, так навіщо ж час втрачати? Забагато честі для того варення ;).

Як дізнатись скільки у Вас почищених яблук, груш, абрикос…будь-чого? Хтось зважує, і я спочатку зважувала, а тепер роблю все на око, орієнтуючись на свою велику миску. Половина миски – десь 5кг плюс-мінус. Та з такою кількістю цукру похибка на півкіло – не проблема. Це ж варення, а не еталон Вольта.

От як начистили і нарізали першу якусь кастрюльку смакоти, то пересипаєте її в велику миску для варки, і одразу ж і цукром присипте. Десь 1 кг цукру таким чином буде вже там. Присипаємо цукром для того, щоб фрукти-ягоди «пустили сік».

«Пустили сік», це, насправді, — реакція осмосу — вирівнювання концентрації розчинів цукру з двох сторін проникної поверхні нашої фрукто-ягоди. На шкірці у неї солодко, бо цукром посипали, а зсередини шкірки не так солодко, — непорядок, треба щоб було однаково, тому рідина з плода виходить на поверхність, щоб встановити баланс.

Хай майбутнє варення пускає сік цілу ніч. Тобто почистивши фрукти – ягоди і пересипавши їх цукром, всю цю хімію у великий мисці залишаємо стояти під кришкою а самі лягаємо спати.

А вранці – на вогонь. Маленький або середній. А між вогнем і кастрюлею – розсіювач, щоб не пригорало. Поки воно там збирається закипати я мию і дезінфікую над паром банки і поступово по 1 кілограму всипаю в миску весь запланований цукор.

Вже майже кипить – можна пофантазувати з приправами. До яблук – ваніль, кориця, до груш – лимонні дольки або лимонна кислота, тут вже що у кого є.

Закипіло – чудово! 10-15 хв. — і в банки.

Якщо не хочете опановувати бабусину закрутку, можна взяти банки з спіральною різьбою, які можна закручувати-розркучувати до безкінечності. Варення в них збережеться так само – перевіряла, тільки добре закрутіть.

Ну от і все ;).jam_2

Але маю зауважити, що деякі особливо вперті фрукти не хочуть варитися з першого разу. Абрикоси, деякі груші, наприклад, після того, як закипіли треба зняти з вогню, дати охолонути, а потім повторити варку ще раз, поки дольки не стануть «прозорими», і тоді вже в банки.

Написала все це за пропозицією людини, яку дуже поважаю.

Дякую, що дочитали до кінця ;).

Насправді, все їще простіше, ніж я написала.

 

 

А яке варення найкраще їсться у Вашій родині?

Добавить комментарий